На дворі дощ. А в народі кажуть: «Дощ – це очищення.» Отже, сьогодні всі з новою енергією, насолодою, вірою в себе, незважаючи на негоду, ідуть до школи. До Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.М.Леонтовича сьогодні поспішають не тільки вчителі, учні та їх батьки. Сьогодні, як і 50 років тому, поспішають до стін альмаматер всі ті, хто був причетний до її спорудження, відкриття – всі оріхівчани. Звісно, дощ змінив плани щодо святкування, але не зумів затьмарити свято. Господарі навчального закладу гостинно вітали випускників усіх поколінь, учнів нинішніх і колишніх, їхніх вчителів, батьків – одним словом, усіх, хто завітав сюди. Розділити радість небуденної події разом з ювілярами прибула велика кількість поважних гостей, серед яких : начальник відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Засульської сільської ради Шевченко Людмила Петрівна,сільський голова Бондаренко Сергій Іванович, староста с.Оріхівка Розумій Олександр Іванович. У спортзалі іде урочиста лінійка, а святковий настрій вирує всюди.

Хоч літ пройшло чимало, багато чого розгубила людська пам’ять, та хочеться згадувати лише приємне.
Радісним гомоном, веселими усмішками дітвори, букетами різнокольорових квітів ожило 1 вересня 1967 року подвір’я новозбудованої школи.
З нетерпінням чекали цього дня, горіли бажанням зайти в світлі, просторі класи, сісти за парти 495 учнів. А спортзал, вщент наповнений гостями, чекав початку святкової лінійки. Останні клопоти, і ведучі Я.В.Жмак та О.В.Шендрик розпочинають дійство. Ошатно вбрана сцена приймає всіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

У переспіві вітальних промов найкращі побажання рідному колективу, колегам-освітянам адресувала директор навчального закладу Лілія Борисівна Шостак.

Гордістю нашої школи є педагоги, які вибрали саме цю нелегку, але відповідальну стежину в своєму житті. Таких самовідданих вчителів, які повністю віддавали і віддають себе вихованцям, аби засіяти в їхні душі розумне, добре, вічне є чимало.

 На 50-річний ювілей Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.М.Леонтовича були запрошені вчителі-ветерани. Роки молодості вони згадують із світлим щемом, оптимістичною ностальгією, коли працювали, сповна віддаючись улюбленій справі й ті, хто перебуває на заслуженому відпочинку. З вітальними словами до теперішніх педагогів і учнів звернулися Ольга Леонтіївна Остапенко та Микола Григорович Дяченко.

 Школа пам’ятає і любить педагогів, що віддали свій час і душевні сили підростаючому поколінню. Малиновий передзвін прожитих років у школі звучав не лише в пам’яті, а і в серці кожного ветерана. Несподіваною приємністю було те, що вчителі-пенсіонери змогли побачити світлини і згадати роки, коли вони працювали в стінах рідної школи. Кожне фото нагадало їм про прекрасні шкільні роки, про їхню творчу працю, про друзів, колег, колишніх вихованців. Разом з ветеранами педагогічної праці була і вчитель російської мови та літератури Бабич Надія Іванівна, яка поділилась своїми враженнями.

Сьогодні колектив трудиться злагоджено й сумлінно. Всі ці надбання, добрі справи свято шанують наступні покоління. То й не дивно, адже штурвал шкільного «корабля» завжди був у надійних руках його попередніх керівників – Холода Гната Корнійовича (1968-1972 р.р), Дяченко Миколи Григоровича (1968-1972 р.р.), Артеменко Дмитра Сафоновича (1972-1973 р.р.), Базі Миколи Мироновича (1973-1983 р.р.), Волика Григорія Івановича (1983-1985 р.р.), Риля Євгенія Натановича (1985-1989 р.р.), Манжари Миколи Петровича(1989-1994 р.р.), Базі Миколи Мироновича(1994-1998 р.р.), Шевченка Миколи Івановича(1998-2002 р.р.).  А нині він дістався відповідальному «капітану», талановитій і мудрій жінці – Шостак Лілії Борисівні. Перше слово - нині діючому директору Л.Б.Шостак. Вона впевнено, але і з трепетом у голосі оголошує святкову лінійку з нагоди ювілею відкритою.  

Це була не просто зустріч, це було свято, наповнене спогадами, радістю, теплотою, любов’ю.

Швидко промайнув час. Завершився концерт. Та не завершилися спогади. Ще довго коридорами прогулювалися гості, спілкувалися, згадували свою молодість.

Зі святом тебе, альмаматер.