21 лютого минуло сторіччя від Дня народження майстра української літератури, геніального українського письменника, лауреата чотирьох літературних премій імені Лесі Українки, Г.Скороводи, Панаса Мирного, фонду ім. Т. Шевченка – Володимира Малика.

"Вітчизни гідний син", "Майстер літературного цеху", "Невтомний трудівник", "Козацький Дюма" – це неповний перелік епітетів, якими нагороджували журналісти, письменники, приятелі В. Малика.

Протягом багатьох десятиліть твори Володимира Малика з захопленням читають діти, молодь і дорослі. Адже, за словами того ж Б. Чайковського, письменник “заворожує чудовими й чарівними мандрами з країни в країну, з епохи в епоху, примушує радіти і ридати, любити і ненавидіти, переживати як власні, знегоди й перемоги героїв”.

Виваженість думки, чистота помислів, виняткова щирість і чесність були характерними рисами В. Малика. Недарма читачі та деякі літературні критики порівнюють твори Володимира Кириловича з творами французького романіста Олександра Дюма, а талант українського письменника ставлять поряд із мистецькою майстерністю поляка Генріка Сенкевича.

Палкий патріот України, людина крицево-стійка в своїх переконаннях, він своїми творами відкрив для нас приховану правду рідної історії, навчив шанувати своїх славних пращурів - щоб почерпнути в них мужність і силу.

Для вшанування пам’яті та з нагоди 100-річчя від дня народження талановитого письменника – Володимира Кириловича Малика – в ОЗ «Оріхівська ЗОШ ЛМР» було підготовлено та проведено низку освітньо-культурних заходів.

У бібліотеці школи було відкрито кілька експозицій, які презентували життя і творчу діяльність Володимира Малика, організовано постійно діючу книжково-ілюстративну виставку творів письменника для школярів середнього шкільного віку, зокрема представлено казки-легенди для молодших читачів «Чарівний перстень», пригодницькі повісті «Чорний екватор», «Двоє над прірвою», «Слід веде до моря» і пригодницькі та історичні романи для старшокласників (організатор – завідуюча бібліотекою школи Ольга Акімова).

Лубенщина пам’ятає про свого визначного земляка. Бо й справді, “людина живе доти, доки живе пам’ять про неї, а книги – допоки їх читають”.